У нашій асортиментній матриці є ряд товарних позицій, поява яких в асортименті пов'язана з одним винаходом. Багато видів сучасної продукції мають у своєму конструктивному виконанні матеріал, який був відкритий не так вже й давно за геологічними тимчасовими мірками. У давнину цього матеріалу люди не знали, але сьогодні його дуже широко застосовують у безлічі виробів. Так про який матеріал йдеться? Пропонуємо Вам ознайомитися з історією створення ПВХ, або відповідно до міжнародного позначення PVC (від англ. «Polyvinyl chloride»).
Полівінілхлорид - один із видів термопластичних пластмас. Виготовляється з натуральної сировини - нафти або природного газу та кухонної солі. Вперше полівінілхлорид був отриманий у лабораторних умовах у 1835 році французьким гірничим інженером та хіміком Реньє Анрі Віктором. В один із вечорів, приєднавши хлористий водень до ацетилену і отримавши розчин вінілхлориду, він випадково виявив, що через деякий час у пробірці утворився білий порошок. Вчений провів з порошком різні досліди, але, не побачивши жодного задовільного результату, втратив інтерес до випадково відкритої їм галюциногенної, не наркотичної речовини.
Після тривалого «періоду забуття», 1878 р. продукт полімеризації вінілхлорид був досліджений знову. Проте результати більш «глибинних» досліджень так і не стали надбанням промисловості. Промислове зізнання відбулося пізніше, вже у нашому столітті. 1913 року німецький вчений Фріц Клатте отримав перший патент на промислове виробництво ПВХ. Він припускав використовувати важкозаймистий ПВХ замість легкозаймистого целулоїду. Але, Перша світова війна, що почалася, завадила Фріцу зайнятися подальшим дослідженням властивостей ПВХ і можливостей його застосування, виробництво було припинено, дослідження припинені. Незважаючи на те, що, сам метод створення матеріалу запропонований Клатте, був не зовсім досконалий: (отриманий полівінілхлорид, погано піддавався обробці, швидко деформувався при нагріванні; і використовувався на той час — не в творчих цілях, а в руйнівних: для знищення — хлорсодержащих відходів); проте в загальних інформаційних джерелах (і вузьких наукових колах) саме цей учений вважається основоположником його промислового виробництва. Реальний випуск ПВХ у великих масштабах розпочався лише у 30-ті роки у Німеччині. Німецькі дослідники змогли знайти необхідні добавки, що дозволили надати полівінілхлорид оптимальні механічні властивості. У 40-х роках він стає масовим матеріалом виготовлення різних виробів, так почалося масове виробництво труб. Основні етапи виготовлення жорстких полівінілових труб такі: компоненти змішуються, суміш розплавляється, потім методом екструзії (продавлювання маси через спеціальну форму), одержують готовий виріб. Для виготовлення труб використовується екструдер (назва походить від «екструзія» (пізньолат. «extrusio» - виштовхування).
У нашому асортименті три види труб ПВХ:
Вироби з розтрубом і без розтруба застосовується для організації відкритої електропроводки вздовж стін і стель із матеріалів, що згоряються і не згорають. Негорючий матеріал, що самозагасає, виключає можливість займання від короткого замикання і поширення полум'я по трубі. Труби з розтрубом вигідно виділяються серед інших типів.
Основні плюси:
Стандартні та тонкостінні труби мають однакові області застосування. Однак, тонкостінні є більш економічним варіантом. Усі труби поставляються завдовжки 2,9 м.
Об'єм заповнення, що рекомендується: 40%.
